Кредитування бізнесу під час війни: позиції держави та банків

Результати конференції з відновлення у Ґданську та що вони означають для України

З усіх Міжнародних конференцій з питань відновлення України (URC) та, що пройшла у Ґданську 25-26 червня, була найрезультативнішою, відзначає заступник міністра економіки Єгор
Перелигін. Від конференції до конференції, кількість фінансових зобовʼязань, підписаних щодо України, в принципі, зростає, каже він. І цього разу Україна підписала понад 160 угод та
меморандумів на близько 12 млрд доларів. 

«Що важливо? В цю цифру входить, наприклад, Європейський флагманський фонд (The European Flagship Fund). Це величезне досягнення. Тому що дозволяє вперше на європейському просторі
вийти в equity-інструменти, що є дуже важливим, тому що ми відходимо від стандартної моделі кредитів чи макрофінансової допомоги і переходимо до конкретних інвестиційних інструментів, які дають
можливість працювати більш оперативно. 

Equity-фонд завжди працює ефективніше і швидше, ніж будь-який кредитний довгостроковий ресурс, який розподіляється великими бюрократичними інституціями. The European Flagship Fund
може бути масштабований до 1 млрд євро і дозволяє прямі інвестиції в транспортну інфраструктуру, важке виробництво, розбудову логістичних хабів та багато чого іншого», — зауважив Єгор
Перелигін.

Крім того, додав він, у Ґданську були підписані меморандуми, угоди, домовленості між ключовими
державними банками і ЄБРР з зобовʼязаннями на більш ніж 1 млрд доларів. 

«Також ми можемо говорити про те, що у нас є відкриття першого траншу макрофінансової допомоги з боку Європейської комісії. І величезний цикл напрацювання можливостей, які пов’язані з Ukraine
Investment Framework (UIF) (інструмент від Європейського Союзу, який дозволяє об’єднати зусилля міжнародних партнерів для відбудови та модернізації інфраструктури України. — Ред.), де під
гарантії Єврокомісії розподіляється довгостроковий фінансовий ресурс, — деталізував заступник міністра економіки. — В цьому пакеті також йде, наприклад, дуже класний і важливий меморандум між
ексімбанком США та «Нафтогазом», який дозволяє прокредитувати постачання обладнання для «Нафтогазу». І ще багато проєктів такого плану». 

Читайте такожЗброя тут і зараз. Міжнародна конференція з відновлення України у Гданську поховала ілюзії
про «післявоєнну відбудову»

Однак на відновлення і відбудову Україні, за спільною оцінкою уряду України, Світового банку, Єврокомісії та ООН (RDNA5), знадобиться 588 млрд доларів США протягом наступного десятиліття.
Це без урахування нових руйнувань, які додаються після кожного обстрілу. 

Тож, передовсім інвестиційні гроші за пріоритетністю спрямовуються на відновлення і захист критично важливої інфраструктури, зауважив під час дискусії заступник міністра фінансів Олександр
Кава.

«Якщо ми говоримо про державні видатки — головний пріоритет для нас зараз — сектор безпеки і оборони. Саме туди іде левова частка видатків для того, щоб наші Збройні сили могли давати гідний
опір.

Другий пріоритет — соціальні видатки державного бюджету. І третє — вже певні інвестиційні компоненти, які ми спрямовуємо на те, щоб відновлювати критично важливу інфраструктуру і захищати об’єкти
критичної інфраструктури. 

Але якщо ми говоримо про відновлення зруйнованих об’єктів, то це не лише державний сектор, а й приватний — ті об’єкти, які можуть фінансуватися коштом приватних інвесторів, які або працювали на
цьому ринку і відновлюють об’єкт, який був зруйнований, або був якийсь державний чи комунальний об’єкт, але для його відновлення залучаються приватні кошти. Це так само додаткове джерело.

Звісно, є міжнародні фінансові організації: Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, Банк розвитку Ради Європи і Європейський банк реконструкції та розвитку, так само, як і деякі прямі
кредити урядів країни, вони дозволяють як центральному рівню відновлювати зруйновані критичні об’єкти, так і на місцевому рівні фінансувати певні об’єкти з розмінування», — пояснив Олександр
Кава. 

Відповідно, брак грошей відбивається, зокрема, й на недостатній підтримці бізнесу в країні, зауважує урядовець. 

«На жаль, ресурс державного бюджету обмежений. Як я вже казав, перші пріоритети — сектор безпеки і оборони та соціальні зобов’язання держави перед громадянами. І лише потім можуть йти програми
розвитку, підтримки бізнесу.

Звісно, ми бачимо навіть по програмі “5-7-9″, що запит на фінансування значно більший, ніж ті кошти,
які ми могли б спрямувати на підтримку українського бізнесу коштом кредитів з меншою відсотковою ставкою. Є окремі програми підтримки сільського господарства, які ми продовжимо на наступний рік,
будемо збільшувати обсяги фінансування, але задовольнити усіх ми, на жаль, не зможемо», — відзначив заступник міністра фінансів. 

Щоб в Україну прийшов іноземни й інвестор, за його словами, потрібні дві умови: «або конкурентна перевага щось виробляти всередині країни і вигідно експортувати на зовнішні ринки; або зростаючий
ринок».

«Зростає попит, відповідно, бізнес приходить сюди, щоб отримати і підтримувати свою долю ринку. Це те, що ми бачимо в Індії —  величезна країна, з величезним попитом, і іноземні інвестори
приходять. І ризики індійського ринку, взагалі не порівнювані з довоєнною Україною. Але бізнеси туди йдуть, тому що намагаються отримати там свою долю. 

Тобто іноземних інвесторів завжди драйвить отримання прибутку. Якщо ми покажемо можливість для бізнесу заробляти тут, отримувати прибутки на тому рівні, на якому вони хочуть, або понад цей рівень,
вони будуть сюди приходити», — упевнений Олександр Кава. 

Як держава підтримує бізнес?

Україна має пріоритетні сектори економіки, і найголовнішим і перспективнішим з них є енергетика, зауважив міністрекономіки, довкілля та сільського господарства Олексій
Соболев. 

«Конференція у Ґданську показала (і це кілька разів звучало на панелях, закритих зустрічах з різноманітними міністрами, великими інвесторами), що регуляторно ми виграли конкуренцію в енергетиці.
Тобто енергетику будувати в Україні швидше і простіше, ніж в Європі. Зрозуміло, що вона залишається під загрозою через обстріли, але досягти такого в умовах євроінтеграції важко. А інвестори
спробували в Україні і у них вийшло. 

Ми запровадили повний комплекс з дерегуляції, додереглюємо де є проблеми, наприклад, з підключенням. Але те саме треба робити й в інших сферах. На конкретному прикладі конкретної сфери ми
показали, що це можливо, бо нам потрібно дуже багато енергетики. Ядерна, гідро-, газова, зелена — сонце, вітер. Чим більше енергетики, чим вона дешевша, тим буде швидше зростати економіка», — заявив
міністр. 

Друга пріоритетно-перспективна галузь — виробництво. 

«Не тільки тому, що нам потрібен економічний розвиток, локалізація, бути сильними. Будь-яке виробниче підприємство підсилює оборонку. Це навички, люди, матеріали, інженери, оператори станків… Чим
сильніша наша промисловість, тим сильніший наш оборонний сектор, тим легше нам відбиватися від Росії, тим нижчі ризики для всієї країни. Тому нам потрібна сильна промисловість будь-яка — маленька,
велика, середня», — каже Олексій Соболев. 

Крім того, перспективними вважаються аграрна та переробні галузі. І саме на зазначених пріоритетах і мають, вважає народний депутат, заступник голови комітету ВР з питань економічного розвитку
Дмитро Кисилевський, зосереджуватись державні програми з підтримки бізнесу.  

«Якщо ми подивимось на політику “Зроблено в Україні”, це комплекс напрямків, за якими ми намагаємося знайти вирішення проблем бізнесу. 

Перший блок, — розповів Дмитро Кисилевський, — це намагання  створити додатковий попит на продукцію українського виробника. Зокрема — программа 25 % компенсації на
сільгосптехніку, 15 % — компенсацію на іншу техніку. За такою ж логікою працює програма “Шкільний автобус”, низка інших програм. В задумці те, щоб різні соціальні програми, які держава має,
наприклад, “Пакет школяра”, поступово теж переводили на виключно українські товари. 

Другий великий блок — доступ до грошей і до інфраструктури: кредити “5-7-9”, гранти на переробку, на відновлення; спрощення зміни цільового призначення землі (коли за межами населеного пункту, де
немає розробленої містобудівної документації, с/г землю можна переводити в землю для промисловості та енергетики за півтора-два місяці замість двох років). Таким чином інвестор отримав значно ширший
вибір земельних ділянок в тих місцях, де йому треба, і за дуже короткий строк», — каже нардеп. 

Також він згадав індустріальні парки як механізм доступу до інфраструктури, називаючи їх прикладом
сформованої довіри між бізнесом і державою, результатам якої є 45 млрд інвестицій в індустріальні парки, більша частина з них — під час повномасштабного вторгнення. 

«Індустріальні парки — це земля, промислова інфраструктура, будівлі, невеличкі податкові, митні стимули, сервіси керуючих компаній. Вони розвʼязують низку проблем для інвестора — бізнесмени у це
повірили і будують свої заводи в індустріальних парках. На кінець цього року, я думаю, ми будемо мати близько 50 заводів, на кінець минулого — їх було 37», — розповів Дмитро
Кисилевський. 

Менше програм для підтримки експорту, додав очільник профільного комітету ВР, але вони також є і реалізуються через «Експортно-кредитне агентство». 

«Сподіваюся, що колись ми доживемо до того, що наші експортери зможуть своєму іноземному покупцеві запропонувати кредит на купівлю його товарів в гривні, так як це роблять імпортери, коли до нас
приходять», — зауважив нардеп. 

Крім того, зараз в Україні працюють над запровадженням компенсації капітальних інвестицій через податки, говорить Дмитро Кисилевський, що активно практикують у Європі. І це, на його
думку, має стати відчутним кроком для залучення інвестицій. 

«Як тільки наш інвестор підходить до кордону, його з польського, угорського або словацького боку одразу закликають: прийди до нас, збудуй завод і половину грошей або 70 %, які ти витратиш на цей
завод, ми тобі тобі повернемо через податки.

Компанія «Кормотех», яка входить до СУП (Спілки українських підприємців. — Ред.) в одній з країн Балтії отримала 70 % компенсації за побудований там завод. Інша машинобудівна компанія, яка входить
до Федерації роботодавців, в Румунії чи у Польщі збудувала завод й отримала 50 % компенсації. 

Таким механізмом вони переманюють наших виробників до себе. Ми маємо запропонувати в Україні аналогічний інструмент. Він визначений євродирективою. У першому читанні він проголосований. Поки що ми
в дискусіях з МВФ щодо того, як правильно зробити так, щоб вони його сприймали. Такі речі ніколи не давалися легко, але, думаю, ми знайдемо консенсус, і законопроєкт буде ухвалений», — відзначив
Кисилевський. 

Як банки кредитують бізнес. Приклад «ПУМБу»

За словами заступника голови правління «ПУМБ» Сергія Магдича, динаміка попиту на кредити зростає. Минулого року кредити в гривні для бізнесу, зауважує він, зросли на 33 — 34 %, що є
найбільшим обсягом зростання у відсотках за чотири роки повномасштабного вторгнення. 

Серед галузей найбільшими споживачами кредитів стали виробництво, переробка, сільське господарство, торгівля, енергетика.

При цьому частка інвестиційних кредитів загалом на ринку склала 25 — 30 %, тоді як ще два роки тому це були виключно обігові кошти, зазначає Сергій Магдич.  

«За минулий рік ми зросли в кредитах на 24 млрд грн (гривня і валюта). Це найбільший показник серед усіх банків навіть з державним капіталом. Ми були найбільшими. Це чисте зростання по всіх
сегментах, і переважно це був середній, малий бізнес», — розповів заступник голови правління «ПУМБ». 

Він відзначає, гривневі кредити зросли втричі, тоді як вкладення в ОВДП — лише удвічі через те, що банк
стратегічно орієнтується на розвиток сегменту МСБ і кредитує економіку, запевняє Сергій Магдич.

Майже половина кредитів для середнього і малого бізнесу, за словами заступника голови правління банку, видані в рамках програми «5-7-9». 

«Скажу більше, в середньому і в малому бізнесі 85 % усіх виданих кредитів — це “5-7-9”. І це виключно гривня — вони не готові сприймати валютні ризики. Вся валютна ліквідність у нас видана або
великому бізнесу (це великі експортери, в яких є валютний хедж), або ми вкладаємо її в якісь папери, переважно іноземні. Але скажу чесно: неможливо робити бізнес в МСБ без “5-7-9”. 

Хоча кредити це не тільки МСБ і “5-7-9”», — також зазначив Магдич. 

Реальна ринкова ставка, відзначає один з керівників «ПУМБ»,  на сьогодні становить від 16 до 19 %. І вона не може бути нижчою через вартість залучення коштів банками, яка є високою через
відповідну облікову ставку. 

Умови (не)отримання кредиту

Основна вимога до позичальника з поміж малого або середнього бізнесу — він має бути «bankable», тобто відповідати основним вимогам банку.  

«Спочатку банк дивиться на репутацію власника компанії, менеджменту, а після цього вже починає дискусію щодо основних вимог, — розповідає заступник голови правління «ПУМБ». — Компанія
повинна мати позитивний капітал, бажано невід’ємний. Якщо вже є оформлені кредити, ми дивимося на співвідношення EBITDA, або грошового потоку, який генерує компанія, до об’єму боргових зобов’язань.
Для нас максимальним є співвідношення 3,5. Це об’єм EBITDA до боргу компанії.

Дивимося й на інші ковенанти, не буду на них зупинятися. Головне, щоб при розмові з банком менеджмент, власник або компанія мали зрозумілу зростаючу бізнес-модель. Або бізнес-модель, яка може
зростати і масштабуватися, і під це потрібен кредит або левередж, або фінансовий партнер, який готовий профінансувати цю бізнес-модель, яка може розвиватися, зростати. Це може бути виробництво,
переробка, будь-яка інша галузь, яка потребує залучення фінансового кредиту.

Тому що усі знають: найдорожчий — це власний капітал, який є обмеженим по кількості, і будь-який підприємець хоче, безумовно, залучити позичковий капітал. І основними партнерами в реалізації саме
цієї стратегії зростання, масштабування компаній є українські банки, які спеціалізуються саме на цих задачах». 

Вплив має також територіальне розташування компанії чи виробництва. Банки здебільшого кредитують ті, що знаходяться у зелених зонах, так званих тилових регіонах. Для наближених до зони бойових дій
існують державні програми, програми від “Національної установи розвитку”, які забезпечують мінімізацію впливу тих чи інших ризиків, наприклад, через гарантії від Мінфіну на портфельній основі,
пояснює Сергій Магдич. Але банківське фінансування там теж можливо отримати. Зокрема, найліпше прифронтові території кредитує Ощадбанк. 

Також, за словами заступника голови правління «ПУМБа», банки не дуже люблять стартапи.

«Якщо приходить нова компанія, створена минулого місяця, і каже, що має ідею і буде ефективним в галузі, в якій вже є десятки компаній, — це, мабуть, питання спочатку до партнерів, акціонерів,
інвесторів, не до банку. Чи є в банках проєкти, які банки фінансують під майбутні грошові потоки? Є.

В нас тих проєктів, мабуть, п’ять. Національний банк створив регуляцію, яка дає можливість, оцінюючи бізнес-модель майбутніх грошових потоків, через виконання низки вимог, сформувати деякі
судження і надати фінансування не через поточну діючу бізнес-модель, а під майбутні грошові потоки.

Такі проєкти є, але вони, скажу чесно, не носять масовий характер в жодному банку. Ці проєкти є, мабуть, в п’яти-семи банках першої десятки, навіть не у всіх. Такий досвід поки що масово не
масштабований в сегмент МСБ», — відзначив Магдич. 

Крім того, додав він під час розмови, «ПУМБ» також фінансує не виключно під бізнес-моделі кашфло: 38 % кредитів у банку — бланкові (без застави, просто під зобовʼязання повернути кредит. —
Ред.).

Відсоток відмов у кредиті Сергій Магдич не навів, але вони безумовно є. Переважно через репутацію або якийсь поверхневий скоринг щодо публічних джерел по тій чи іншій компанії. Якщо в
компанії є не виконані зобов’язання перед іншим банком і кредиторів, це одразу нокаут-критерій.

«Якщо лікарям люди довіряють здоров’я, банкам довіряють свої бізнес-ідеї. І коли ми обговорюємо бізнес-ідею, бачимо звітність, точно знаємо, в кого є дві звітності, в кого є управлінська
звітність, і ми відверто ведемо дискусію щодо опрозорення бізнесу, даємо поради. Це завжди дуже важкий вибір.

Але в клієнтів з малого та середнього бізнесу немає адвайзерів, бордів, «Великої четвірки», в них є український банк, будь-який банк. І отака щира розмова з українським банком, з менеджером
показує, умовно, можливість за рахунок опрозорення бізнесу отримати більший левередж або кредит.

Іноді ми навіть вдаємося до того, що ми ставимо деяку ковенанту — що має відбутися за рік, щоб банк збільшив фінансування», — розповів представник «ПУМБу». 

Банки діють в умовах дуже жорсткого нормативного регулювання від Національного банку, що є наслідком реформ банківського сектору 2015 року, доповнила розмову член Наглядової ради «Альтбанку»
Тетяна Острікова. І будь-які відхилення від нормативів обертаються великими штрафами, додала вона. 

«Ми маємо оцінювати клас позичальника, забезпечувати кредитні заявки ліквідними заставами. Якщо ми цього не робимо Національний банк жорстко карає мільйонними штрафами за неналежну організацію
системи внутрішнього контролю. 

Величезні штрафи за фінансовий моніторинг. Тому коли ми оцінюємо позичальника, його діяльність, дивимось на те, чи відбувається податкова оптимізація. Ми не можемо у цьому сприяти — нам прилетить
штраф за неналежну організацію фінансового моніторингу в 120 млн гривень. І вони сплачуються за принципом спершу сплати, а потім оскаржуй.

Тому мій меседж і мій посил до виробників, до підприємців, що потрібно також розуміти, що шлях до прозорості бізнесу, до достовірності фінансової звітності, до високої репутації акціонерів, які
дуже часто забезпечують нас своєю порукою (це, можливо, і недостатнє забезпечення, але коли акціонер має гарну ділову репутацію і поручається за кредит свого підприємства, для банку це уже зона
великого комфорту.) — цей шлях незворотній, і банк в даному випадку є вашим партнером і завжди підкаже, як краще зробити, як структурувати угоду абощо», — також зауважила Острікова. 

Що не так із «5-7-9»

Державна програма «Доступні кредити 5-7-9%» стали справжньою дієвою підтримкою розвитку малого і середнього бізнесу в Україні. Однак, зазначає заступник голови комітету ВР з питань економічного
розвитку Дмитро Кисилевський, цей ресурс відносно дешевих кредитів є обмеженим. І навряд чи в нинішніх умовах держава здатна виділити на цю програму більш ніж 18 млрд гривень, як є зараз.

Тому, на його думку, цей ресурс варто було спрямувати на найбільш пріоритетні напрямки економіки — енергетика, виробництво, переробка абощо. 

Але тут є ще одна важлива проблема, каже нардеп: «5-7-9» працює лише максимум для середнього бізнесу і до, умовно, 3,5 млн доларів. 

«Компанії, починаючи від 20 млн доларів, вже можуть йти напряму в IFC (Міжнародна фінансова корпорація. — Ред.), в ЄБРР тощо. 

А от проміжок — все, що більше 3,5 млн і менше 20 (там, де якраз сидить весь середній бізнес) — доступ до кредитування має лише за ринковими ставками. І далеко не всякий бізнес буде готовий
будувати завод за кредит під 18 — 20 %. І це насправді є великим викликом і для держави, і для банківської системи, тому що підприємства, які були б здатні щось будувати, можуть узяти лише дорогі
гроші», — зауважив Дмитро Кисилевський. 

Зменшувати поріг IFCчи ЄБРР не будуть — для них це надто дрібні клієнти, а в держави немає коштів, щоб підняти поріг у «5-7-9» до умовних 12 млн замість 3-х, додає нардеп. 

«Тому як забезпечити доступ до кредитування тим, кому треба більше трьох але менше 20 мільйонів, — це велика проблема, над якою варто було б подумати», — акцентував Кисилевський. 

В.о. Голови Державної податкової служби України Леся Карнаух також відзначила, що у «5-7-9» є  обмеження й
за суб’єктом господарювання: одна там сама компанія не може двічі звертатися за отриманням кредиту. 

«Велика кількість економічно-активних суб’єктів уже в програмі. Вони вже взяли кредити. Нових суб’єктів господарювання, які активно можуть в рамках цієї інвестиції, в рамках цієї програми далі
створювати свій бізнес, просто немає. Ми це бачимо за кількістю активних платників податків, які нам звітують», — каже очільниця Податкової. 

Міністрекономіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев розповів про приблизно 250 субʼєктів господарювання, які відносяться до Mid Cap (з ринковою капіталізацією між
малим і великим бізнесом), для яких справді не вистачає державних програм. 

«Першу програму ми запустили з початку червня — 10% для енергетики (державна програма “Енергетика 10”. Її мета — зробити будівництво власної генерації доступним для промислових підприємств через
пільгове кредитування під 10% річних. — Ред.). І там немає обмеження за розміром кредитування. Ми будемо її розширювати, додавати грошей. І більше працювати з цим сегментом. 

Також будемо збільшувати доступ до фінансування через страхування воєнних ризиків. Програма запустилась. Від
ринку ми чуємо, що можна отримати квоти вже на будь-який об’єкт в Україні. Такого ще минулого року не було. Перші 100 км від кордону держава закриває своєю програмою через «Експортно-кредитне
агентство». На решті території України через великі страхові компанії можна отримати, але дорожче, ніж бізнес хоче і може платити. Ми відчуваємо, що це буде 3-4 %, вище держава має компенсувати,
зараз це до 3 млн гривень на поліс. Впродовж наступного місяця ми суттєво збільшимо цю суму.

Крім того, Національний банк має змінити постанову для того, щоб враховувати це в нормативах банків. Грубо кажучи, ви будете менш ризикованими і зможете залучати більше кредиту або взагалі
залучати кредит, якщо раніше не могли. Це має розширити якраз для МСБ і мідкепів доступ до фінансування», — розповів міністр. 

Що каже бізнес та профільні експерти?

Директорка компанії HAMMER (торгово-сервісна компанія, дистриб’ютор автомобільної, промислової та побутової хімії) Наталія Нікітенко скептично відреагувала на хід цієї дискусії, яка
викликала у неї «відчуття розшарування реальності». 

«Ми з вами наче одними словами розмовляємо, наводимо ті самі цифри, але висновки зовсім різні. Ви декілька разів проговорили, що кредитний портфель і інвестиційна діяльність зростає, але називаєте
причини, які не мають відношення до реальності. 

Наша компанія за чотири роки повномасштабної війни вже двічі на 60 % втрачала склади готової продукції. Ви (звертаючись до міністра економіки. — Ред.) заявили про те, що нарешті буде страхування.
І, може, я дочекаюся страхування готової продукції на другому складі, але під 5 %? Чи ви розумієте прибутковість середнього бізнеса? 5 % — це майже весь прибуток, який на сьогодні може генерувати
компанія, яка двічі втрачала продукцію. Куди я це закладу? Які податки з цього будуть сплачені? На яку методологію ви спираєтеся?

Я закладу це в споживчі ціни. Це буде геометрична прогресія на збіднілість населення. А що почне робити український виробник — буде вимушений погіршувати рівень якості», — різко підкреслила
директорка компанії. 

Вона також поскаржилась на відсутність чіткої методології дій у разі втрати майна — мовляв, знадобилося три доби, щоб вдалося в  електронному вигляді документи на збитки. 

«Зараз запустилась програма в “5-7-9” для підприємств, які втратили майно. Методологія незрозуміла. Не всі банки беруть у ній участь. Пропозиція прийшла тільки від “Приватбанку”, навіть від
“Ощадбанку” ще немає. І всі ж розуміють, що “5-7-9” — це вже не 9 %, а 11- 12 %? Це тільки назва. Це всі розуміють чи тільки я?» — також додала CEO HAMMER.

А кредитування росте, каже також Наталія Нікітенко, через те, що компаніям вже просто не вистачає власних коштів, бо постачальники перейшли на передплату, до того ж доводиться відновлювати
підприємства після прильотів. 

«У мене “5-7-9” в кредитному портфелі займає 10 %. Все інше — це комерційні банки. І я вдячна комерційним банкам, які нас не залишили без коштів. Бо для “5-7-9” і державних банків ми не привабливі
— не маємо що закласти за ці гроші. …Наразі вся операційна діяльність, весь твій цикл залежить від комерційного банку», — поскаржилася підприємиця. 

За свіжими результатами дослідження стану бізнесу в Україні, настрої його продовжують погіршились, заявив засновник і генеральний директор групи компаній Advanter Group і
міжнародної бізнес-спільноти Board Андрій Длігач. 

«При тому, що об’єктивно в економіці наче виглядає все добре, підписуються нові договори. Блокування податкових накладних скорочується постійно. Бізнес не скаржиться вже на цю тему, але настрої
погіршуються. Залишилось насправді дві проблеми: проблема з бронюванням і проблема з доступом до дешевих та довгих грошей. Але на першому місці знаєте що? Незважаючи на те, що Міністерство економіки,
Мінфін, Верховна Рада, банки показують покращення ситуації, недовіра до держави зростає і зростає щомісяця з 23 року. Щомісяця цей показник погіршується. Чому?

Через постійну зміну правил гри і нерозуміння майбутнього. Зроблено багато, а радикальних змін немає. Я думаю, що Податкова під керівництвом Лесі Карнаух зробила вже максимум, що могла зробити
самостійно. Поки нас не зміниться ставлення до податкової системи, ми нікуди далі не зсунемося.

Поки в нас не буде радикально змінена логіка оподаткування праці на користь оподаткування споживання, ми нікуди не зсунемось. Коли Національний банк почне звітувати не кількістю виданих кредитів,
а, наприклад, показниками інвестицій чи кредитування капітальних інвестицій щодо ВВП, тоді ситуація зміниться. Нам потрібні радикальні дії», — впевнений Андрій Длігач. 

Колишня міністерка соціальної політики Оксана Жолнович в контексті пошуку довгострокових грошей звернула увагу на перспективність запуску накопичувальних пенсійних систем, які, з її слів, є успішними практично у всіх країнах Європи і є елементом
довгострокового грошового ресурсу. 

Голова Ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник нагадав, що вже 12 років в Україні ведуться розмови про прискорену і навіть миттєву амортизацію, що включено й до Національної
стратегії доходів. «Ми пушимо цю історію, але від Мінфіну отримали дуже довгу відповідь, яка спрощено виглядає як «ідіть лісом». Чому Мінфін не підтримує те, що він записав в Національну стратегію
доходів? — здивувався голова Федерації роботодавців.  

У розмовах про інвестиції, зауважив президент інвестиційної групи «Універ» Тарас Козак, йдеться про іноземних інвесторів, інші країни, державу як інвестора, і взагалі не згадується людина,
яка теж має якісь накопичення. 

«Держава в упор не бачить це джерело інвестицій. В кожній країні світу заощадження людей, громадян, накопичення на пенсію, ще на щось — це основне джерело інвестицій. Де люди тримають ці гроші в
Україні? Усі банківські скриньки забиті. Дуже складно знайти зараз в банку вільну скриньку, бо українці переважно тримають ці гроші не в економіці, а нарізаними зеленими чи якимись ще папірцями в
банківських скриньках. Що робить держава для того, щоб ці гроші залучити в економіку? Приблизно нічого.

Було кілька кроків. Перший — це спрощена купівля ОВДП через “Дію”, і ми бачимо результат. Держава трішки привідкрила себе для інвесторів — і з початку 26-го року вже понад 40 млрд додатково
фізичні особи вклали в ОВДП. 

Коли говориться про інвестиції в бізнес, в економіку, тут взагалі смішна ситуація виходить. Інвестор, фізична особа інвестує, купує облігації, надає позики підприємству, сплачує з цього податок,
держава забирає цей податок і дає пільгу у вигляді “5-7-9”, щоби якесь інше підприємство отримало цю пільгу.

Чому не зробити так, як працює у всьому світі, не дати пільгу фізичним особам через особові рахунки? Є кілька моделей різних, як це можна зробити, коли вкладаєш, як фізична особа, свої заощадження
в економіку —  3-5 років ці гроші працюють — податку немає. Коли ми вже зможемо повернутися обличчям до українців і дати можливість їм стати капіталістами, щоб вони своїм капіталом заробляли
гроші, а не іноземці», — підмітив Тарас Козак. 

Фахівець з питань податкової та регуляторної політики Економічної експертної платформи, експерт Аналітичного центру СУП Мирослав Лаба вважає, що через те, що половина українських виробників
(при цьому він посилається на запити до Мінфіну та податкової) мають проблеми з митницею, судами чи податковою, бізнес в Україні потребує не лише фінансової допомоги, а й
регуляторної. 

«З нашого досвіду, компанія, яка виробляє продукцію, не встигла з експортними операціями — отримала штраф за неповернення валютної виручки. Компанія, завозить сировину — митниця підвищила їй ціну,
товар став неконкурентним. А якщо товар буде конкурентний, вона готова збільшити експорт туди-сюди. 

Багато компаній мали проблеми з блокуванням накладних, судовими процесами з податковою. Тобто з одного боку ми хочемо дати дешеві кошти, допомогти, з іншого боку —  чи можна не заважати, чи
можна проблеми з державою, які є, вирішувати не рік-два-три, а вирішувати в значно менший і дешевший спосіб», — відрізав Лаба. 

Що на це все каже держава?

«Проблема комплексна, — відзначає міністр економіки Олексій Соболев. — Нам потрібні довгі гроші, довгі інструменти і все, що між ними. 

Звідки звідки взяти довгі гроші? Це мають бути як українські, так і міжнародні ресурси. З боку внутрішнього ринку ми працюємо над пенсійною реформою, створенням нових інструментів інвестування,
зокрема законопроєктом про інвестиційні рахунки, який розробляємо разом із Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Окремий напрям — стимулювання капітальних інвестицій через податкові механізми. Законопроєкт, який зараз готується до другого читання, має створити додаткові стимули для того, щоб більше
українського капіталу працювало на розвиток виробництва та економіки України».

Також, за словами міністра, до Верховної Ради надійшов законопроєкт про біржову інфраструктуру фондового ринку, ухвалення якого дозволить побудувати депозитарій і «нормальну велику біржу, щоб
українські компанії мали довгі інструменти для інвестицій». 

«Довгі гроші — це і приватний капітал, private activity фонди. За останні 9 місяців ми запустили два таких — з американцями і європейцями. Обидва фонди стануть в наступні пару років реально
мільярдними фондами прямих інвестицій. У нас є парочка таких на ринку, для цього їм знадобилося 20 років. Ми це зробимо за кілька. Це будуть прямі довгі гроші, які надходять в Україну чисто для
українських проєктів у стратегічних галузях», — також заявив Соболев. 

Впевнений міністр і в успіху механізму страхування військових ризиків. Чим масштабнішим буде цей ринок, переконаний він, тим дешевшим для всіх стане. 

«За останні 9 місяців ми дійшли до того, що базова екосистема, інфраструктура існує. Чи цього достатньо для всіх? Зовсім не достатньо. Чи побудували ми базу, яку додачею бюджетних грошей можна
перетворити на тисячу угод щомісяця? Побудували. І наше завдання зробити це до кінця року», — акцентував Олексій Соболев. 

Крім того, розповів міністр, цього року Мінекономіки запустило програму з ЄБРР, яка на нові кредити дає гарантію, що у разі пошкодження підприємства внаслідок обстрілів кредит буде списуватися.
«На це пішло більше року розмов», — додав він. 

Очільниця Податкової служба Леся Карнаух також нагадала, що підприємства, які постраждали внаслідок дій агресора, можуть скористатися наказом 225 Міністерства фінансів у звʼязку з
тимчасовою неможливістю виконання податкових обов’язків. Податкова, з її слів, має сталу практику підтримки таких підприємств. Однак очільниця ДПС закликала бізнес не зловживати такими заходами, адже
Податковій в таком разі доводиться шукати компенсатори. А коли це руйнація великих підприємств, для ДПС це стає проблемою. 

Заступник міністра економіки Єгор Перелигін вважає саме масштабування «продуктової лінійки» страхування воєнних ризиків і встановлення конкурентної ціни на нього одним з головних завдань на
сьогоднішній день. 

«Ми чуємо ринок, бачимо ті ціни, які нам дає, наприклад, Lloyd’s of London (провідна компанія страхових ринків. — Ред.). Це дійсно дорого. Дозволити собі це може дуже невелика кількість
підприємств. Тому держава працює над тим, щоб привнести ці програми, наприклад, на прифронтові території.

Далі, ми, умовно кажучи, будемо напрацьовувати і розгортати такі програми, як URGF з ЄБРРом. Так, він теж не є досить дешевим, тому що дистрибується через великих брокерів зі світовим ім’ям, як,
наприклад, АОN. Але все одно це більш конкурентна ціна, ніж те, що може запропонувати напряму Lloyd’s of London», — каже Перелигін. 

На його думку, зі страхуванням воєнних ризиків із довгостроковим капіталом треба повʼязувати енергетику. Минулої зими 8 ГВт на піку споживання ми імпортували, маючи лише 10 Гвт власної генерації.
Без розбудови цього напрямку, переконаний Перелигін, конкурентної ціни на енергетику не буде. А довгостроковий капітал тут можна залучати в тому числі на URC, на кшталт угоди американского
ексімбанку з «Нафтогазом», про що вже згадувалося. 

Успішні приклади прямих інвестицій для промислових компаній під час URC навів й заступник голови комітету ВР з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський. 

«Два конкретних приклади. Минулого року Індустріальний парк “Біла Церква” підписав меморандум з великим італійським виробником харчового пакування. Там вже стоять колони, тобто вийшли з-під землі
і будують приміщення. Сподіваюсь, цього року вони запустяться. 

Другий такий приклад — це Ігор Ліскі, “Ефективні інвестиції”. Минулого року вони підписали меморандум з виробником обладнання для виробництва скла», — підкреслив Кисилевський. 

«Ми чудово розуміємо, що бізнес зацікавлений в тому, щоб мати дешеві і довгі кошти, — прокоментував цю тезу заступник міністра фінансів Олександр Кава. — Але з боку держави, на жаль, це не
завжди можна забезпечити на потрібному рівні.

Бізнес має можливість працювати з іноземними фондами, наприклад, private equity, що в Україні недостатньо розвинене. До України є великий інтерес з боку європейських, американських private
equity фондів. Однак далеко не всі бізнеси в Україні готові залучати приватних міноритарних акціонерів, повністю розкривати перед ними свою звітність і відповідно показувати, який буде exit strategy
для таких інвестицій. А цей ринок доволі великий. 

Якщо ми подивимося на країни західного світу, розвиток саме малого та середнього бізнесу починається із залучення private equity компаній в акціонери. Але треба розуміти, щоб вони брали на
себе роль стратегічних інвесторів, вони мають повністю відчувати і бачити, що з компанією відбувається всередині».

Нардеп Дмитро Кисилевський погоджується з тим, що потрібно розширювати доступ до кредитування. Зокрема для бізнесу з прифронтових територій. Частково, сподівається він, цю проблему вдасться
вирішити з докапіталізацією “Національної установи розвитку”. Також — через проєктне фінансування, про яке багато вже йдеться, але реального втілення воно не має. 

«Допоки ми не зможемо знайти спосіб, як фінансувати будівництво нового заводу під заставу цього ж самого заводу, обладнання чи ще чогось такого, багато нових заводів у нас не з’явиться. А вони
з’являються переважно так», — зауважує він. 

Без додаткових фінансових інструментів не зростатиме і експорт. «Нещодавно розмовляв з головою Нацбанку, він сказав, що у держави є здатність і право, і це з його точки зору нормально, 
ставити KPI державним банкам щодо пріоритетів. Я думаю, що це теж напрямок, щоб державні банки, принаймні, першочергово кредитували пріоритетні сфери, там, де для держави буде найбільший ефект», —
висловився Дмитро Кисилевський. 

Здатність банків нарощувати кредитування залежить від капіталу, а це своєю чергою залежить від того, який обсяг податку треба буде платити банкам, підкреслив заступник голови правління «ПУМБ» Сергій
Магдич. (Нагадаємо, для банків у 2026 році застосовується ставка податку на прибуток у розмірі 50 %, до того ставка була 25 %. — Ред.) 

«Ми всі чекаємо на рішення, яке буде прийняте на наступні роки, тому що, скажу за всі банки, не лише за «ПУМБ»: можливість зростати в кредитах буде обмежена можливістю збільшити капітал. Сплачуючи
25 %, банки вкладатимуть капітал у зростання портфелів на 35-40. % на рік, або будуть обмежені капіталом через те, що сплачуватимуть податок 50 %, якого ніде в Європі немає», — каже
Магдич. 

Також банкір підтримав тезу Тараса Козака про ліквідність населення, але вважає цей інструмент в Україні поки що обмеженим. 

«З’явилося вже навіть 5-10 компаній, які пропонують різні рішення для фізичних осіб, але фізична особа вкладає під 15 % в ОВДП. Будь-яка інша компанія має запропонувати їй вищу дохідність — 24-25
%, щоб відняти ПДФО, військовий збір й отримати дохідність вищу від ОВДП. Інакше гроші не вкладатимуть. Тут є пряма залежність, з якою треба працювати. Але є й фактор інфляції, інфляційного
таргетування і обмежень, через які встановлюється облікова ставка. Причому не тільки в Україні», — додав представник «ПУМБа».

Щодо удосконалення регуляторного середовища, про що згадував Мирослав Лаба, Податкова завжди виступає за збалансованість, парирувала Леся Карнаух. 

«Якщо ми десь щось здаємо у вигляді пільг, завжди повинні зрозуміти, чим ми це компенсуємо. І ми дякуємо за конструктивну позицію Міністерства економіки, які введуть з нами дискусію,
прислуховуються, спрощуючи якийсь елемент звітування для платника. Ми повинні розуміти, чим ми це будемо компенсувати. Адже ці всі кошти потім потрібно або компенсувати залученням зовнішніх
запозичень до державного бюджету, або внутрішніми забезпеченнями, або так само знайти ці оборотні кошти для держави, і ми це повинні враховувати обов’язково. 

Тому наша позиція в цьому завжди достатньо жорстка і профіскальна: перед тим, як щось спрощувати, давай подивимося, чи можемо ми це собі дозволити», — каже Карнаух.  

Вона з розумінням ставиться до бажання швидких і різких змін, зокрема в податковій політиці і адмініструванні, але будь-які зміни до Податкового кодексу навіть щодо спрощення форми звітування,
будуть затягуватися через те, що треба навчити платника і самих співробітників ДПС не допускатися помилок, каже вона. І цю проблему керівниця ДПС називає болючою не тільки для суспільства і
української держави,а  для всіх без виключення податкових адміністрацій.

Податковий гайд 

І наостанок під час дискусії очільниця Державної податкової служби Леся Карнаух презентувала так званий податковий гайд — збірник необхідної інформації для українського та іноземного
платника податків, написаний простою мовою. 

«Там є уся інформація, яка цікавить: де знаходиться податкова, які види податків є, які є терміни звітності абощо — інформація, яка для українського платника податків зазвичай складно подана, а
для іноземного — так більше», — каже податківиця. 

«Основна історія полягає в тому, — пояснює Леся Карнаух ініціативу, — що з закінченням конференції з відновлення не закінчується робота над тим, щоб ці гроші працювали на нашу державу. Вона
тільки починається.

…Усі, хто працював безпосередньо з іноземними інвестиціями, брав участь в перемовинах, знають, що підготуватися до перемовин — це маленький крок. Далі потрібно вибудувати довіру. І ця довіра
починається із дуже простих практичних речей.

Який буде менеджмент? Хто забезпечуватиме спілкування? Які умови для інвестора в державі? А я завжди кажу, що наш Податковий кодекс захищений від прочитання його обсягом. Він дуже великий. При
спілкуванні з потенційними партнерами, які заходять в такий непередбачуваний ринок, нам не вистачає чіткості. І тому ми зробили таку історію, готували якраз її під Ґданськ в тому числі, для того,
щоби у разі, якщо результати роботи команди Мінекономіки, всього уряду будуть, і інвестори приїдуть сюди в країну, їх повинні правильно зустріти, правильно далі супроводити».