Фото: EPA/UPG
Ділянка газопроводу «Північний потік-1» Лубмін, Німеччина
Москва готова торгувати, США готові допомогти
Головним лобістом відновлення роботи “Північного потоку”, звісно, є сама Росія. Кремль уже відкрито намагається внести це питання у перемовний процес із США. За посередництвом Білого дому, Москва хоче домовитися з американськими інвесторами, які б і мали долучитися до перезапуску газопроводу. Ба більше, бізнесмени із США, фактично, стали б лобістами російських інтересів.
З одного боку, ідея Кремля напрочуд примітивна: запропонувати США вигідну кооперацію — разом заробляти на країнах Євросоюзу. Тобто американські інвестори не просто долучилися б до перезапуску труби, а й стали фактичними перекупниками російського газу до ЄС.
З другого боку, Росія діє хитро, бо задовольняє політичний інтерес Дональда Трампа — заробляти на всіх та всьому. І водночас Москва створює можливість для ЄС купувати російський газ через посередників. Адже очевидно, що Брюссель не готовий йти на пряму співпрацю із Кремлем.
“У Газпрому зараз збитки один трильйон рублів, і це катастрофа для Росії. Того й пропонують США стати посередниками, щоби вони купували російський газ. І так він нібито ставатиме вже американським і проходитиме по “Північному потоці”. Це суто ініціатива Росії, бо вони втрачають шалені гроші. А ще Україна їм додала клопотів, зупинивши з початку року транзит. А це додатково приблизно 11-15 млрд на рік збитків”, — розповів економіст, керівник аналітичного напрямку мережі “АНТС” Ілля Несходовський.
Фото: facebook/Ілля Несходовський
Ілля Несходовський
Дональд Трамп поки публічно однозначно не висловився про ідею відновлення роботи “Північного потоку”. І схоже на те, що всередині адміністрації Білого дому дискусії тривають поміж двома таборами.
Перший, який представляє спецпосланець Стів Віткофф, пропонують відновити цей газогін. Це б мало стати заохоченням Росії, щоби вона погодилася на переговори. З другого боку, Держсекретар США Марко Рубіо заперечує будь-які обговорення зняття санкцій проти “Північного потоку”.
А втім, за другої каденції Дональда Трампа політична погода у Білому домі надто мінлива. Чого лише варте запровадження мит проти усього світу, сотні заяв про “золоту” добу для США, а вже за кілька тижнів фактичне скасування або заморожування усіх зборів.
Але навіть якщо Дональд Трамп та його оточення піде на таку авантюру і зніме санкції з “Північного потоку”, цього для успіху Росії надто замало.
Недостатньо дозволити роботу трубопроводу, потрібно ще знайти покупців у ЄС на російський газ, а з цим у Кремля є очевидні проблеми.
Позиція України залишається незмінною: жодна нитка “Північного потоку” не має запрацювати. Будівництво цього проєкту було зумовлене не економічними причинами, а лише політичною забаганкою Кремля. Таким чином Росія прагнула зробити Європейський Союз ще більш залежним від себе. А заодно постачати газ до європейських держав у обхід України.
Фото: facebook/Володимир Омельченко
Володимир Омельченко
“Зараз Росія хоче зіграти на жадібності певних американських політиків, які прийшли до влади і були до того бізнесменами. Москва хоче віддати американцям частину своїх родовищ і частку трейдингу. Можливо, навіть частку “Газпрому”, щоб хоч якось рятувати цей дірявий корабель. А натомість отримати зняття санкцій, відновлення постачання у Європу і вплив на Україну. Але апетити Кремля не співмірні з можливостями США”, — зазначив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
Кому у ЄС потрібен російський газ
До Європи блакитне паливо Кремль постачає лише одним шляхом — “Південним потоком”, який складається з двох гілок. Одна йде до Туреччини, а інша — до Європи. Торік постачання цим газопроводом зросло на чверть — до понад 16 млрд кубів, хоча загальна його потужність удвічі більша.
Головними покупцями російського газу у ЄС залишаються Угорщина та Словаччина. Причому купують вони більше газу, ніж споживають, тобто ці дві країни заробляють на перепродуванні ресурсу. Саме тому Віктор Орбан та Роберт Фіцо з радістю імпортували б ще більше.
Фото: EPA/UPG
Газокомпресорна станцію в Малльнові (Німеччина) поблизу німецько-польського кордону перестала отримувати російський газ з липня 2022 через трубопровід Ямал-Європа «Північний потік-1», який проходить через Білорусь і Польщу.
Європейська комісія оцінює, чи може заборонити країнам та компаніям укладати нові контракти на закупівлю енергоресурсів з Росії. Отже, Брюссель продовжує наполягати на посиленні санкцій проти Кремля та досягнення остаточної незалежності від російського газу та нафти. Крім того, у ЄС зараз активно консультуються, чи можна розривати ще чинні договори з Москвою, аби не отримати натомість мільярдні штрафні санкції.
Вже за кілька тижнів ЄС обіцяє оприлюднити план остаточної відмови від російського газу. Цей документ мали б розробити ще після початку повномасштабного вторгнення. Але Єврокомісія зустріла різкий супротив всередині ЄС. Найперше йдеться про все ту ж Угорщину та Словаччину. Але заразом Європейський союз вже зумів скорити залежність від російського газу майже учетверо.
Хоча радше ЄС у цьому процесі був не ініціатором, а спостерігачем. 2022 року Росія сама знизила прокачування газу до Європи, так намагалася шантажувати Брюссель. Не вийшло — ЄС на провокації не повівся і почав більше купувати блакитного палива з Норвегії та США. Пізніше на “Північних потоках” сталися вибухи. А з початку цього року транзит російського газу до Євросоюзу зупинила Україна. Якщо до 2022 року фактично кожен другий кубометр газу у Європі був з Росії, то тепер ця частка впала до рівня 10-15% від загального обсягу імпорту.
Особливих успіхів за останні три роки досягла Німеччина, яка раніше фактично повністю покладалася на російський газ. Тамтешня економіка зростала у тому числі завдяки постачанню пального з РФ. Але Берлін зробив колосальні зміни, хоча й не без фінансових втрат. Останні місяці окремі німецькі політики почали публічного говорити про ймовірність відновлення постачання трубопровідного газу з Росії. І йдеться не лише про відверто прокремлівську партію “Альтернатива для Німеччини”, яка набирає все більшої популярності.
Фото: EPA/UPG
Голова партії та фракції ХДС Фрідріх Мерц під час пресконференції в німецькому Бундестазі, 9 квітня 2025 р.
Томас Барайс, Міхаель Кречмер та Ян Гайніш — ці політики з ХСС/ХДС заговорили про можливість відновлення постачання російського газу до Німеччини. Лідер ХДС та майбутній канцлер Фрідріх Мерц хоч і відсторонився від таких заяв, але його політична сила однозначно не засудила слова однопартійців.
А деякі великі підприємства Східної Німеччини цілком серйозно будують нові фінансові плани на наступні роки, враховуючи відновлення постачання російського газу. Дивує й той факт, що у всіх цих розмовах російський газ називають “дешевим”. Хоча не варто забувати, що технічне відновлення “Північного потоку” коштуватиме мільярди євро.
“А хто купуватиме цей російський газ? У Єврокомісії кажуть, що у цьому немає жодної доцільності. У ЄС є план відмовитися від російських енергоресурсів до 2027 року і вони його виконують. Так, є певні голоси у Німеччині за відновлення “Північного потоку”, навіть у новій коаліції у парламенті. Вони пов’язані з великим німецьким бізнесом. Свого часу навіть Ангела Меркель не підтримувала будівництво цих газогонів. Але потім бізнес її вмовив це зробити. Втім, я поки не бачу можливості для повторення такого сценарію”, — зазначив Володимир Омельченко.
“Газпрому” критично важливо наростити постачання пального хоча б кудись. Колись прибуткова російська компанія зазнає величезних збитків — подекуди газ доводиться просто спалювати на родовищах. А постачання, скажімо, до Китаю не може замінити ринок ЄС. Бо у Європі ціни формувалися природним чином, а Пекіну Москва мусить продавати пальне зі значними знижками. Внаслідок чого торік збитки “Газпрому” сягнули трильйона рублів. Тепер компанія просить у російського уряду податкових пільг.
Фото: EPA/UPG
Штаб-квартира «Газпрому» у Санкт-Петербурзі
“У разі відновлення постачання газу і за встановленої потужності, Росія зможе заробляти щонайменше 39 млрд доларів. Якщо вирахувати податок на прибуток “Газпрому”, на що можуть витрачати ці доходи? Це — більше п’яти мільйонів артилерійських снарядів, майже 105 тисяч безпілотників “шахед”, 1711 ракет “Іскандер М”, — розповіла виконавча директорка руху Razom We Stand Світлана Романко.
За даними дослідження Razom We Stand, у разі відновлення роботи трьох головним шляхів постачання (трубопроводи “Північний потік-2” та “Ямал”, а також транзит через Україну), Росія зуміє вийти на поставки газу до ЄС до рівня 2021 року. Тобто загалом може йтися про понад 140 млрд кубів.
Чи технічно можливо перезапустити “Північний потік”
У вересні 2022 року на двох гілках трубопроводу у Балтійському морі сталися диверсії. Одна із гілок “Північного потоку” пошкоджена, а інша потужністю понад 27 млрд кубів залишилася у відносно робочому стані. Загальна потужність газопроводу складає 55 млрд кубів на рік.
“Північний потік-1” був найпотужнішим шляхом постачання російського газу до Німеччини, що працював з 2011 до 2022 року.
Фото: nord-stream2.com
“Північний потік-2” добудували 2021 року і він обійшовся у понад 10 млрд доларів. Однак труба так і не запрацювала, адже фактично її не ввели в експлуатацію. Ключовою перепоною стали санкції з боку США. За оцінками фахівців Центру Разумкова, щоби перезапустити роботу газогону потрібно щонайменше півтора року.
“Якщо говорити про вцілілу нитку тобто “Північний потік 2”, то я погоджуюся — запустити її можливо. Ця труба ніколи не працювала, але технічно її до експлуатації підготували. Ну розконсервують вони газокомпресорну станцію “Слов’янська” на узбережжі, яка і проштовхує газ через трубопровід. Потім проведуть перевірку обладнання. Що стосується “Північного потоку-1”, то тут все значно складніше і дорожче”, — сказав президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.
Достеменно невідомо, у якому технічному стані перебуває “Північний потік-1”. З огляду на те, що ЄС взяв курс на відмову від російського газу, характер пошкоджень труби вивчали лише у межах розслідувань правоохоронців. Тобто щонайменше варто зрозуміти, якою є ситуація із заповненням газогону водою. Доведеться провести й десятки інших технічних експертиз. І лише після цього стане зрозумілим, чи є у цьому проєкті будь-який комерційний інтерес.
“На це може піти точно більше року і добрий мільярд євро. Але в обох випадках мають ухвалити принципове політичне рішення. Попередній уряд після вторгнення Росії в Україну запровадив санкції проти “Північного потоку” і питання у тому, чи піде новий канцер на їхнє скасування. Ніщо поки не вказує на те, що підхід до Росії зміниться”, — додав Михайло Гончар.
Фото: Олександр Попенко
Михайло Гончар
Американська газова підніжка
Європейська комісія намагатиметься додати до 17 санкційного пакета заборону на купівлю російського скрапленого газу. Однак поки незрозуміло, чи буде вдалим такий крок Брюсселю. Оскільки це питання зустріло значний супротив усередині ЄС і йдеться не лише про Угорщину чи Словаччину.
Імпорт російського скрапленого газу до ЄС з 2022 року зріс у понад двічі. Скажімо, у березні країни Європейського союзу купили у РФ майже 6.5 млн тонн пального, що становить 70 % російського експорту.
Скраплений газ не є головною статтею доходу російського бюджету, але все ж приносить РФ значні доходи — близько 1 млрд євро на місяць. А найбільшими імпортерами пального є Франція, Угорщина, Бельгія та Словаччина. Зростають поставки і до Німеччини, торік приблизно на 20 %.
“Скраплений газ постачається із джерел, які у Росії звільнені від оподаткування. Напряму бюджет вони не наповнюють, лише за рахунок податків на зарплату чи прибуток. Збагачуються здебільшого самі компанії, але там є й державні. І дуже часто у структурі цих компаній частка у 51 % є китайською чи французькою. Саме тому французи, наприклад, і зацікавлені купувати у Росії. Вони фактично так себе і виправдовують, що, мовляв, російський бюджет ми не наповнюємо”, — розповів Ілля Несходовський.
Різка відмова від російського скрапленого газу може спровокувати ріст цін, побоюються деякі європейські лідери. Чим вдало скористаються ультраправі партії, які здебільшого є дружніми до Москви. І таких прикладів вже є чимало: значне зростання популярності партії “Альтернативи для Німеччини” та “Національного фронту” у Франції, а також лідерство правих кандидатів на президентських виборах у Румунії.
Альтернативою російському міг би бути американський скраплений газ. Однак Дональд Трамп і його адміністрація роблять усе, щоб виглядати ненадійними і непередбачуваними партнерами. Торік імпорт газу зі США до ЄС складав 17 % від загального обсягу.
Фото: gurt.org.ua
директорка руху Razom We Stand Світлана Романко
“Зараз звучать ультиматуми, що Європа має купити американського газу на 350 млрд доларів. І є великі питання, що європейцям з цим робити. Адже це значно перевищує поточні, а надто майбутні потреби Європи. За різними дослідженнями, споживання газу на континенті до 2027 року значно знижуватиметься. І ще один штрих — саме Німеччина заблокувала у останньому санкційному списку заборону на російський скраплений газ. Вони боялися зростання цін, дефіциту у виборчий період”, — Світлана Романко.
Інтерес України — залишити Росію без нафтогазових доходів. І схоже такі цілі цілком збігаються принаймні із задумами Брюсселю, хоча й рухається процес все ще повільно. Єврокомісія намагається знайти альтернативу постачанню з РФ, налагоджуючи контакти, скажімо, з Катаром. І при цьому втрачаючи колись надійного партнера — США.
